1937-1938 рр. на Монастирищині

ЗАРУБИНЦІ, ШАРНОПІЛЬ

Значний прошарок «ворогів народу» виявлено у Зарубинцях та Шарнополі. Адже тут чимало проживало і працювало громадян польського походження.

Зарубинці в той час були поселенням з багатьма багатодітними родинами. Серед них існував чималий прошарок заможних селян. В 1931 році тут розкуркулили 18 родин. І ось тепер, в 1937-1938 роках, добивали його в пошуках «ворогів народу».

Знайшли 20. Першою жертвою став Кузьменко Федір Остапович. Він родом із Владиславчика, а був, як підкреслено в справі, на заробітках у місцевому колгоспі. Взяли його у серпні 1937 року, а Трійка НКВС Київської області засудила його на 8 років таборів.

В цьому селі була одна з найстаріших церков (1716 р.), пам'ятка архітектури (тепер вона знаходиться під Києвом у музеї). Був ще й священик Тихоневич Олександр Іванович. Його й репресували другим, але у вересні. 16 вересня Трійка УНКВС Київської області засудила його на 10 років таборів.

В жовтні заарештували Берегського Миколу Хомича. Його забрали не як сільського шкідника, а як старшого кагатчика Цибулівського цукрозаводу. Там, за карними справами, уже діяла антирадянська «Польська Організація Військова». У заарештованого знаходилося «золоте дно» (жом і тоді мав неабияку ціну), а тому, звичайно, мав тісний зв'язок з обліково-бухгалтерськими працівниками. Читач уже знає, що більшість із них уже була заарештована раніше. Отже, за вироком Комісії НКВС та Прокурора СРСР (засідала 29 жовтня) його розстріляно.

Карні органи виявили, що в Зарубинцях діяли не лише заводські та церковні злочинці, а й суто сільські. Тому в листопаді заарештували уже 8 осіб. Серед них голову сільської ради Кузьменка Володимира Матвійовича, голову колгоспу П'явку Марка Степановича. їх забрали разом, судила комісія НКВС та Прокурора СРСР 17 листопада. Обох звинуватили у причетності до антирадянських організацій та колгоспному шкідництві. Обох і розстріляли.

Ось що я прочитав у карній справі Кузьменка В. М.: «Заарештований 30 жовтня 1937 року разом з 6 жителями сіл Цибулева, Коритні, Зарубинців, Івахнів. По постанові НКВС і прокурора СРСР від 17 листопада 1937 року розстріляний... як учасник контрреволюційної організації». Верховним Судом УРСР 19 лютого 1960 року повністю реабілітований, в тому числі і в партійному відношенні, посмертно.

Ідентичні звинувачення були висунуті і П'явці М. С.

Тоді ж репресували колгоспників Милимуку Луку Івановича, Плотніцького Юліана Гіляровича, Стадника Тодося Івановича, Хлипавку Луку Давидовича, Ямкового Германа Зіньковича. Чотирьох судила комісія НКВС та прокурора СРСР 10 листопада, Хлипавку - раніше, 5 листопада. Всіх розстріляли також.

Не пожаліли й 16-річного Гулікловського Михайла Калениковича. Він син Каленика Івановича, який працював вагарем на кагатному полі цукрозаводу. Був репресований. А тепер настала черга й сина. Він працював тут же, де й батько, на кагатному полі температурником. Батька розстріляли 5 листопада, сина «пожаліли» - засудили на 10 років таборів.

У грудні репресували ще 7 «ворогів народу»: колгоспників Ямкового Самуїла Ілліча, Лисака Прокопа Степановича, Мушту Степана Самійловича, Ляховського Степана Федоровича, Білозіра Прохора Яковича, Білозіра Михайла Гавриловича, Велетнюка Степана Антоновича. 2 грудня чотирьох засудили до розстрілу, трьох - 19 грудня. Не залишили село і в 1938 році. У березні схопили колгоспного будівельника Олійника Петра Степановича та рядового колгоспника Чипельського Петра Павловича. Судила їх Трійка НКВС Вінницької області 25 і 27 березня. Обох розстріляли.

Таким чином, із 20 осіб, репресованих у Зарубинцях, 17 розстріляли, 2-х засудили на 10 років, 1-го - до 8 років таборів. Це було третім ударом по селу після розкуркулення та голодомору. Якщо в середньому родина складалася із 5 осіб, то ярлик «ворогів народу» носило тут понад 100 жителів. Жахливо!

Подібна картина була і в сусідньому селі Шарнопіль, де прошарок поляків був значно більший. Тут репресували 21 жителя: у вересні - 3-х, листопаді - 4-х, грудні - 2-х, у 1938 році - 12. Серед них поляків - 13, українців - 8, колгоспників - 19, робітників цукрозаводу та Цибулівської МТС. У 30-ті роки село Шарнопіль та колгосп вважалися передовими в районі. Мали авторитет і вплив партійна організація та комсомольський осередок.

14 репресованим вирок виносила Трійка НКВС Вінницької області, 7 більш серйозних справ розглядала комісія НКВС та Прокурора СРСР

У вересні 1937 року заарештували Домбровського Деонісія Йосиповича - поляка, робітника цукрозаводу, Косого Фауста Порфировича - теж робітника цього заводу, колгоспника Клепацького Адама Тимофійовича. Косому Ф. П. дали 10 років таборів, двох інших розстріляли.

В листопаді забрали колгоспного їздового Клименка Григорія Васильовича, Микульського Миколу Гавриловича, Мушту Василя Гавриловича, тракториста Майського Сигизмунда Антоновича (поляка). Клименка засудили на 10 років таборів, інших - розстріляли.

Колгоспники Прилуцький Никифор Павлович, Клешич Емануїл Климович стали жертвами грудневого полювання на ворогів. Прилуцького засудили на 10 років таборів, Клешича Е. К. - розстріляли.

В 1938 році жертвами репресій стали 12 шарнипільчан, з них поляків - 10, українців - 2. Всі колгоспники, крім одного працівника МТС. В січні взяли одного, в лютому - двох, у вересні - 9. Дев'яти жертвам вирок виносила все та ж Трійка НКВС Вінницької області, іншим – Комісія НКВС та Прокурора СРСР Всіх 12 розстріляли. Хто вони - останні жертви села?

Це: Бліновський Григорій Вікентійович (поляк, колгоспник), Крижанівський Мар'ян Степанович (поляк, колгоспник), його брат Крижанівський Фелікс Степанович (поляк, колгоспник), Кузік Василь Павлович (українець із Галичини, колгоспник), Пашкевич Людвіг Францович (поляк, колгоспник), Приндик Нестор Іванович (галичанин, колгоспник), Ремінський Богдан Юзефович (поляк, тракторист МТС), Тузинкевич Альбін Іванович (поляк, колгоспник), Янчицький Генріх Денисович (поляк, колгоспник), Янчицький Мечіслав Мар'янович (поляк, колгоспник).

Всі вороги! Всіх розстріляти! Більшість поляків! їм і сам Бог велів бути «членами Польської Організації Військової». Ось так, шановний читачу.

За Шарнополем числиться ще один «ворог» - Мельник Іван Сільвейстрович 1898 р. н. (він народився тут, а жив в Аврамівці), працював інспектором Монастирищенської міліції. В 1938 році його заарештували (20 липня), засудив його військовий трибунал НКВС 20 грудня 1938 року. Реабілітований.

Волошенко І.І. Їх було 897...: док. розповідь про події 1937-1938 рр. у Монастирищен. р-ні. – Монастиртище: Мрія, 2005. – 148 с.